|
|
|
БородаПеревод на украинский: Евгений Павлович Петро Семенович все життя носив штучну бороду. Зрозум?ло, що просто так штучну бороду н?хто не носитиме, тому що вона свербить, колеться, в?дклею?ться й взагал? багато клопоту з нею. Тому штучн? бороди носять лише з якихсь-там дуже важливих причин. Скаж?мо, вам необх?дно когось зар?зати. Здавалось би, що тут штучна борода може стати у пригод? - начепили, зар?зали кого треба, та й викинули бороду в см?тник в?д гр?ха подал?. Але ж м?л?ц?ю теж на полов? не обдуриш: вона дуже просто може прикле?ти вам першу-л?пшу бороду та й показати вас бабус?, яка в того, кого ви зар?зали збиралась порожню пляшечку попросити. А якщо вам правильну бороду накле?ти, тод? вас ? твереза людина як Карла Маркса уп?зна?, а що ж там казати про з самого ранку п'яну бабусю? От ви й вп?ймалися, нав?ть якщо цього разу не ви р?зали. Обережн?ше треба з бородами.
А Петро Семенович вигадав дуже хитру штуку: в?н наклеював бороду лише тод?, коли поводився пристойно - ходив на роботу, в?тався з сус?дами, виносив см?ття або голосував за якогось депутата. А пот?м за рог зайде, бороду в?дкле?ть - ? чиста сволота: вс?х пограбу?, а кого не пограбу? тому в пику плюне. Правда, треба сказати чесно: вбивав в?н р?дко. Ну, якщо хтось зовс?м вже непри?мний, в?н того зар?же, звичайно, але без всякого задоволення. А от грабувати - просто за вуха його не в?дтягнути. Н?чим не погиду?: ясл?, собес, божев?льня, гурток сл?пих, сп?лка письменник?в - не було для нього святого. Зайде й пограбу? до нитки. М?л?ц?я пот?м св?дк?в допита?: хто грабував? Який з себе? Борода? Вуса? Татуювання? Та н?, в?дпов?дають св?дки, непом?тний такий, чисто виголений. Нав?ть фоторобота пристойного не зробиш. Одного разу м?л?ц?я до нього додому прийшла, а в?н двер? в?дчинив, з бороди цигарка димить. Чим можу допомогти? - запиту?. Ну не могла ж в людини за один день така бородюка вирости? Сус?дку потихеньку допитали, а вона - що ви, що ви, каже, в?н вчора з? мною здоровкався, а борода в нього спокон в?ку, от зате пенс?ю затримують другий м?сяць, ви там розбер?ться.
А Петро Семенович в?д тако? безкарност? зовс?м розходився. Особливо полюбив в?н грабувати самотн?х ж?нок. От д?зна?ться, було, що в яко?сь ж?нки у Стерлитамаку ? троюр?дна родичка ?рина Михайл?вна, та й при?де в гост? начебто в?д ц??? ?рини Михайл?вни, баночку варення ?з ожини передати. А в?н, мерзотник такий, грабу? не в?дразу. В?н поживе спочатку, парфуми як?сь подару?, вимикач полагодить, кв?точку принесе. В ж?нки вже й так щастя повна пазуха, а в?н тут: а що б нам, пропону?, шпалери не перекле?ти, я, мовляв, неперевершений шпалерник. Ж?нц? на роботу треба б?гти, а в?н вже клейстер розв?в, мебл? зсунув, насп?ву?. От ? залишить вона його самого у квартир?. А як повернеться - там не лише нових шпалер не покле?но, але й стар? гедееровськ? об?драно, лампочки ус? викручено ще й крани в ванн?й знято. Не кажучи вже про грош? та коштовност?, що цей нег?дник разом з рушниками з шафи поцупив. ? нав?ть над кремом для н?г не зглянувся, наволоч така.
Ж?нка, ясно б?ж?ть в м?л?ц?ю скаржитись. А та, як лише в дверях ?? побачить, вже з?тха?: тихий? Чисто виголений? Ну, пиш?ть заяву. Ж?нка сльози по щокам розмаже, щось там нашкряба? та й п?де в порожню квартиру на п?длоз? спати. А м?л?ц?я цю заяву в папку покладе й матом ла?ться: ну н?як не може вона цього злод?я вп?ймати, хоч лусни. А папка ця вже до того товстелезна, що ?? нав?ть ?з шафи н?хто зняти не може - запхають в не? аби як чергову заяву, та й все.
А попався в?н по-дурному: забув одного разу ввечер? на кухн? крани закрутити. Бабця з нижнього поверху як побачила, що в не? на стел? куток мокрий, в?дразу ж викликала м?л?ц?ю. Коли м?л?ц?я до нього в двер? затарабанила, в?н прокинувся, н?чого не розум?? та й бороду забув одягти. В?дчинив, бабця в?дразу на кухню полет?ла, а м?л?ц?я ?з прищуром дивиться: еге - тихий, чисто виголений, все зб?га?ться. Й борода лежить на ст?льц?, пров?трю?ться. Документики, громадянине.
Почалося розсл?дування. Зняли ледь-ледь папку з шафи й три роки посп?ль пограбування за пограбуванням розсл?дували. А на четвертий м?л?ц?я за голову ухопилась - справу лише до сто сорок сьомо? стор?нки розкрито, при тому, що стор?нок загалом тисяча в?с?мсот сорок дв?. Задумалась м?л?ц?я: що це виходить - вс? справи позакидати й займатися лише одним нег?дником тридцять рок?в без вих?дних? Нев?домо, що б там м?л?ц?я вигадала, але, на щастя все склалося само собою: зайшов якось вранц? споглядач до камери, а Петро Семенович простягся на нарах й руки на грудях склав. Й борода в нього б?ла, як сн?г. Посмикали бороду - справжня, хоча ще вчора не було н?яко? бороди, а сьогодн? он яка вил?зла, ще й наче св?титься. Та м?л?ц?я, яка в?руюча, нав?ть перехрестилась.
Отак воно бува?: жила людина - сволота сволотою, а як померла - й подивитись при?мно.
Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
2.11.2006
|
|||
dimkin 
Наверх