|
|
|
Один шляхетний лицарПеревод на украинский: Яна Палехова Один шляхетний лицар покохав прекрасну принцесу, доньку короля того самого корол╕вства у якому в╕н мешкав. Але коли шляхетний лицар прийшов просити ╖╖ руки, король показав йому дулю, а принцеса язика, тому що тато давно об╕цяв видати ╖╖ зам╕ж за сус╕днього султана, щоб мати вих╕д до моря. Шляхетний лицар, що н╕ в чому не звик поступатися, п╕шов п╕дбурювати до бунту селян, наопов╕давши ╖м вс╕ляких байок про те, як начебто живуть селяни в Люксембурз╕. Селян╕ схопили хто к╕лля, хто г╕лля, ╕ рушили до короля вимагати щоденне бланманже до сн╕данку. Побачивши таку к╕льк╕сть бунт╕вник╕в з брудними пиками, корол╕вське в╕йсько сховалося до сортиру й н╕кому не в╕дчиняло. В той час як селяни ганялися за поварихою, шляхетний лицар готувався до вес╕лля, аж тут з'ясувалося, що король, одягши сукню принцеси, поб╕г п╕дземним ходом до того самого Люксембургу, а принцеса взагал╕ перевдяглася хлопчиком ╕ подалася у безпритульники. Шляхетний лицар, що на той час вже став королем, в╕ддав наказ про те, щоб негайно зловити ус╕х безпритульник╕в корол╕вства та одмити ╖х у бан╕, щоб з'ясувати, хто з них хлопчик, а хто д╕вчинка. Але безпритульник╕в виявилося так багато, що в усьому корол╕вств╕ не знайшлося вуг╕лля, щоб накип'ятити на них гарячо╖ води. Тод╕ шляхетний лицар витяг з сортиру царське в╕йсько за шк╕рку та разом ╕з ними п╕шов воювати з н╕мцями, щоб в╕д╕брати в них трохи вуг╕лля. Але н╕мц╕ повискакували з пивних ╕ так в╕длупцювали дерев'яними кухлями шляхетного лицаря з в╕йськом, що т╕ б╕гли до само╖ Б╕лорус╕╖, де й провалилися до багнища. В╕йсько одразу ж потонуло, зате шляхетний лицар знайшов на багнищ╕ торф, яким теж можна було розтопити баню. Три роки в╕н виколупував з багнища торф ╕ просушував його на сонц╕. Харчувався шляхетний лицар жабами ╕ комахами. А пот╕м прийшли неголен╕ черкеси та забрали весь торф, щоб опалювати сво╖ жебрацьк╕ сакл╕. Тод╕ шляхетний лицар повернувся до свого корол╕вства й звел╕в порубати на дрова ус╕ мебл╕ з палацу. Та ж виявилося, що ще три роки тому це вже встигли зробити селяни. Шляхетний лицар звел╕в пов╕сити ус╕х селян, але в льос╕ знайшлося лише два метри мотузки, на яких вдалося пов╕сити одного ком╕рника. Тод╕ шляхетний лицар нарешт╕ замислився, знайшов у тумбочц╕ ол╕вець, шматок паперу й написав листа до сус╕днього султана, пропонуючи товаришувати домами. Султан, якому до цього писали лише неписемн╕ брутальн╕ запор╕зьк╕ козаки, дуже зрад╕в такому чемному листу, при╓днав корол╕вство шляхетного лицаря як пров╕нц╕ю ╕ подарував йому свою дружину, яку об╕цяв попередн╕й король. Тод╕ шляхетний лицар написав султанов╕ ще одного листа, ╕ на його прохання в столиц╕ колишнього корол╕вства збудували мечеть, а стару церкву переробили п╕д турецьк╕ бан╕, в яких нарешт╕ й одмили ус╕х безпритульник╕в, як╕ ус╕ до одного виявилися хлопчиками. На цьому ╕стор╕я шляхетного лицаря могла б ск╕нчитися, але одного разу повариха впустила за п╕чку шпильку, а коли намагалася ╖╖ зв╕дти витягти, хтось вкусив ╖╖ за палець. Повариху заспоко╖ли, запросили п'яного дв╕рника, ╕ в╕н д╕став кочергою з-за прип╕чку дуже брудну принцесу, яка, виявля╓ться, прожила там ус╕ ц╕ роки. Принцеса спочатку злякалася дв╕рника, але пот╕м дуже зрад╕ла тому, що шляхетний лицар об╕цяв ╖╖ нагодувати, якщо вона вийде за нього зам╕ж. ╥╖ якось в╕дмили, зачесали ╕ всадили за вес╕льний ст╕л. Нарешт╕ шляхетний лицар досяг сво╓╖ мети. А коли гост╕ почали топати ногами ╕ волати 'г╕рко', з╕ стел╕ звалилася чавунн а люстра ╕ вбила ус╕х до д╕дька. Ось на цьому ╕ зак╕нчилася ╕стор╕я шляхетного лицаря, який покохав прекрасну принцесу. Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
4.04.2006
|
|||
dimkin 
Наверх