|
|
|
Селище П╓р╓д╓лк╕ноПеревод на украинский: ? У письменницькому селищ╕ П╓р╓д╓лк╕но мешкають два види ╕стот : Письменники та Бандюки. Письменники Бандюками, нехтують, гидують, нав╕ть не здоровкаються, а Бандюки Письменник╕в, навпаки, поважають, тому що у дитинств╕ тато-алкаш ╖х шмагав рем╕нцем за те, що вони не прочитали Син Полка та Тимур та його команда. Бандюки збудували Письменникам р╕вну дорогу та запалили уздовж не╖ л╕хтарики, щоб Письменники соб╕ на зламали н╕жки, коли йдуть вноч╕ за гор╕лкою до магазину, який теж збудували Бандюки винятково для Письменник╕в, тому що сам╕ Бандюки вживають т╕льки грейпфрутовий с╕к - вони ж завжди на робот╕. Але Письменники не т╕льки не подякували за це Бандюкам, а зовс╕м тепер морди в╕д них в╕дводять та зморшуються, тому що вс╕ Письменники, як╕ пили гор╕лку, давно померли та залишились т╕льки т╕ Письменники, як╕ вживають винятково киселю, та ще й без цукру. Нав╕ть та дорога ╖м теж не потр╕бна, оск╕льки ус╕ автомоб╕л╕ Волга, що ╖м видав радянський уряд, давно вже за╖ржавили. ╤ тому Письменники звичайно плентаються ╕з дрючочками в╕д платформи П╓р╓д╓лк╕но повз зелене затишне кладовище, помишляють про щось при╓мне, а навколо шмигають у сво╖х автомоб╕лях Бандюки по сво╖х бандюк╕вських потребах, заважають. Коли Бандюкам потр╕бно улаштувати в селище П╓р╓д╓лк╕но розборку, ╖м же без цього н╕як неможливо, вони тод╕ розмовляють пошепки та приносять ╕з собою п╕столети ╕з глушниками. Тому що якось, коли вони мочили один одного без глушник╕в, до них вийшла удовиця одного поета, ╕з голою ши╓ю, майже у негл╕же та у таких жахливих рогових окулярах, як╕ мабуть зм╕г би носити один т╕льки мертвий Левко Касиль, та налаяла Бандюк╕в за те, що вони лякають солов'╖в, про яких ╕╖ чолов╕к написав в╕рша у сво╓му посмертному з╕бранн╕ складань. Бандюки похнюпили сво╖ голен╕ голови, зашморгали носами та пооб╕цяли, що б╕льш цього не будуть, Чесне Бандюк╕вське Слово.
П╕сля оп╕вноч╕ ╕з Чорного Ставку, у якому не в╕дзеркалю╓ться нав╕ть м╕сяць, вилазять Письменники, що померли в╕д гор╕лки. Вони збираються навколо сяючого магазину и дивляться усередину, облизаються. Ще вони стогнуть: спочатку тихо, пот╕м все голосн╕ше та голосн╕ше, доки у продавщиц╕ не стане сторчма волосся. Тод╕ вона виносить на ганок пляшку найдешевшо╖ гор╕лки та розбива╓ ╕╖ об п╕длогу. Мертв╕ Письменники в╕дразу накидаються на цю Мертву гор╕лку, кожному д╕ста╓ться грам╕в по с╕м, не б╕льш, але ╖м б╕льше й не треба. Через пьять хвилин вони вже лика не вьяжуть и кожен розпов╕да╓, як бачив Стал╕на чи Брежн╓ва чи Фурцеву - це кому як пощастило, т╕льки н╕хто один одного не слуха╓, тому виходить один галас. Ще через 10 хвилин Мертв╕ Письменники починають клювати носами та, хитаючись, повертаються до Ставка, валяться в нього з укосу у черевиках та хроплять до наступно╖ оп╕вноч╕. Багато деяк╕ з них вже ╕ не пам'ятають, де ╖хня могилка на п╓ред╓лк╕нському кладовищ╕.
О трет╕й годин╕ оп╕вноч╕ дуже часто можна бачити, як на шлях виходе Д╕дусь Корн╓й, в оточенн╕ зграйки Мертвих Д╕тлах╕в. Мертв╕ Д╕тлахи тихесеньк╕ та слухнян╕, не бешкетують. Д╕дусь Корн╓й розпов╕да╓ ╖м про Мойдодира, деяк╕ д╕тки плачуть. Раптово просвистить ╕з-за повороту Чорний Бандюк╕вский Порш та розсиплються Д╕дусь Корн╓й з д╕тлахами на м╕льйон мерехтливих св╕тляк╕в, а назавтра знов вийдуть на шлях - така в них доля.
Ближче до св╕танку, крадькома, щомитт╓во озираючись, дорогу переходить похмурий городник Пастернак ╕з м╕шком Мертво╖ Картопл╕ та ╕де соб╕ до хащ╕, завжди у сторону Очакова ╕ н╕коли не поверта╓ться.
Пропиздить щось спросонку соловей, але таку вже н╕сен╕тницю, що самому стане соромно, та в╕дразу ╕ замовкне. Зави╓ собака, та на ус╕х тут не нави╓шься. Прорип╕ть на третьому поверс╕ л╕тературний критик, засмакуючись ув╕ сн╕ ранковою рисовою кашою ╕з шматочком п╕дтанувшого масла. ╤ знов наста╓ тиша у письменницькому селищ╕ П╓р╓д╓лк╕но.
Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
4.04.2006
|
|||
dimkin 
Наверх