|
|
|
ГидотаПеревод на украинский: Евгения Чуприна Гидота з'явля?ться поступово. Ось деренчить дзв?нок у дверях. Ми, сапаючи, крякаючи та бухикаючи, пов?льно-пов?льно натягу?мо штанц? та, човгаючи подертими тапками, чвала?мо в?дчиняти. В?дчиня?мо, а там н?кого нема. Але смердить страшенно. Хоч, може бути, це знов п?дл?тки у л?фт? понасирали. Пот?м дзвонить телефон. Ало! - гука?мо ми - Ало! Але у слухавц? хтось плямка?, шмига? ? н?чого не каже. Отут ми в?дчува?мо, що за в?концем щось недобре. Визира?мо - а там око л?тр?в на п'ять. Хита?ться у пов?тр? та сльози л'? по сво?й одноок?й дол?. Штрика?мо в нього паличкою, а воно хлюп - ? здува?ться. ? висить на паличц?, як п?нка в?д какао. Гидота страшенна. П?сля цього ми збира?мось попрасувати штанц?. А у розетц? хтось сапа? та штепсель випиха? назовн?. Виходить, що там хтось живе та на наш?й електриц? пику соб? на?да?. А л?чильник, м?ж ?ншим, вертиться. Та взагал? в?дчува?ться, що у хат? завелась якась гидота; ось поверта?мося ми з роботи - ? потрапля?мо панчохою у ц?лу калюжу сопель. Пот?м ще пом?ча?мо, що у поп?льниц? недокурки хтось жував. Дуже нам це не подоба?ться.
А якось заходимо ми на кухню, а гидота вже отут - у см?тниковому в?др? ри?ться: чого б смачненького зжерти. Але ми на не? поки у др?б'язках роздивлятися не будемо, тому що вельми вже вона бридка. Та к?нець к?нцем роздивитися ми мусимо, бо ж нема куди д?тися. Спочатку гидота ще новенька, уся в св?жих соплях, ? д?ловита, наче тарган. Ус? ?? вуса, щупальц?, присоски та бородавки пост?йно рухаються сам? по соб?, як заманеться. ? сама гидота увесь час з?ва?, з?тха?, сяка?, чуха?ться, шупорха?ться та копирса?ться, наче Акак?й Акак??вич за склянкою чаю, пот?м якусь погань хапа?, лопа? та при цьому цямка? страшенно, носом шмига?, ?ка?, на п?длогу харка?, кривим н?гтем з зуба щось зогниле витягу?, принюху?ться пильно та з'?да?. ? знов-таки - сопл?, сопл? до кол?н. ? лупа. Та ще й бородавка на нос?, тьху! Аж усю кухню заблювати хочеться. ? оченятка, ус? с?мнадцять штук, б?гають - в?дразу бачити, що знов недокурк?в без дозволу нажерлась. Тут дивимось: ой, лишенько! - на н?й вже д?тлахи копирсаються, штук двадцять. Коли вже встигла? В?д кого? Д?тлахи липк?, головаст?, вирячкуват?, повн? колготи насран?, копирсаються у гидоти на спин?, зараз зваляться ? всю квартиру козулями перемажуть. У духовц? не горять, у морозильнику не мерзнуть ? придивляються пильно, кого би зжерти.
Але ми ще до к?нця не впевнен? - а ну, якщо ця гидота не дуже шк?длива? А можливо, навпаки, вона корисна? А ну, якщо з не? в?дерце сопель нац?дити та на стелю хлюпнути, уся поб?лка обвалиться, яку туди п'ятдесят л?т кожного року намазували? Ми ж не пробували. Чи, наприклад, настригти з не? бородавок, на спирт? настояти й випити склянку натще з похм?лля, що тод? буде? Страшенно ц?каво. Але тут ми входимо в кухню ? бачимо, що безсоромна гидота вже вл?зла з ногами у самий холодильник ? хрустить там пляшкою нашого кеф?ру. Та гаразд, якби цей кеф?р ?й на користь п?шов, але ж н?! Увесь кеф?р по пиц? розмазався, а гидота дожову? пластмасову пляшку, хоч цих пляшок вже повний см?тник. А д?тлахи розс?лися навколо ? на родительку вирячились: розуму набираються. Отут ми в?дчува?мо, що коли прямо зараз цю гидоту не приборка?мо, назавтра вона вже зжере три останн?х маринованих ог?рка, як? ми збер?га?мо на якийсь чорний випадок, наприклад, гост? з гор?лкою прийдуть, ? робимо ось що: беремо швабру, поверта?мося до кухн? ? пха?мо гидот? просто в шк?ряний м?шок, що у не? з черева звиса?. А вона якраз цей м?шок перед собою розклала та все милу?ться. Як вона заверещить! Як об п?длогу шваркнеться! ? зв?дт?ля униз, на мийку, на газплиту, на посуд - усе вщент, я?чня недо?дена - об ст?ну, д?тлах?в штук с?м - у бризки, та хар?ю сво?ю смердючою прямо у нашу сметану протухлу - шияк! Та у ванну за нами вдира?ться, ще огидн?ша, н?ж до того. Добре, хоч клямку тую поки в?дкривати не навчилась. А пот?м уходить знов до кухн? ? там нюн? розв?шу?, аж сус?ди у двер? барабанять. З п?длоги в них тече. Бач, н?жн? як?. Може бути, даремно ми цю гидоту шваброю. А якщо ?й цей м?шок украй потр?бен? А якщо вона ?з нього кав'яр мета?? Гаразд, ми нагребемо по кутках поб?льше трухлявини, хай вона хоч з голови до н?г в н?й виваля?ться, не шкода. Та ? сосиску хай жере, яка ще з Нового року на блюдц? лежати лишилась. Але нам дос? ще не зрозум?ло, шк?длива ця гидота чи корисна.
Та незабаром усе з'ясову?ться. Ось ми бачимо, як сус?дська бабуся, теж огидна, даремно, що без сопель, п?дкрада?ться до наших дверей ? пха? п?д них квитанц?ю за м?жнародн? переговори. А гидота ?? зсередини за цю саму квитанц?ю у щ?лину всиса? ? там, за дверима, хрумтить. Либонь, не вистачило ?й сосиски. Бабуся-то що - там ?сти на один зуб, та лиша?ться в?д не? самий заяложений тапочок. А ось квитанц?я - та н?чого - лежить соб? у прихож?й. На сто тридцять два карбованця сорок в?с?м коп??чок. Недешев? зараз переговори-то. Бабусю комусь, може бути, ? шкода, але в?дтепер ми впевнен?, що гидота - шк?длива, ? треба ?? негайно вибавляти, тому що якось вона надм?рно обжилася: обклала усе навкруги яйцями, обл?пила павутинням, начавила з себе гною по кол?на та засм?тила ледь усю канал?зац?ю. Та ще й набудувала у кут? якихось припорош?лих поганок, а там у них щось зовс?м вже непри?мно потр?ску?. Окр?м того, тижня через три бабусина плем?нниця нев?дм?нно почне шукати, пришле м?л?ц?ю, а якщо вже м?л?ц?я у хат? заведеться, ту вже зроду-в?ку не випха?ш.
А як ?? зводити, питання. Ну, гаразд, беремо швабру й почина?мо тихесенько згр?бати цю гидоту у напрямку дверей. А вона пруча?ться, пхика?. Пригр?лася на усьому готовенькому, д?тлахи в не? нов? в поганках зр?ють. Просмокту?ться гидота назад, за батарею присосками ч?пля?ться, спробуй в?д?драти. Тод? ми робимо так: беремо см?тникове в?дро та й почина?мо вивантажувати у нього совком поганки. Гидота нас за руки хапа?, дивиться жал?сно, а ми як не бачимо - спуска?мося униз та вивалю?мо в?дро просто на см?тник посеред двору. А гидота, ось вона, вже вниз по сходах хляпа?, п?дповза? до гриб?в, три рази ?х перерахову?, та сльозами гарячими полива?. Ось як-то в нас! Не треба було раковину в кухн? забивати! А то бач, повадилася д?тлах?в сво?х обосраних п?д краном полоскати. Та ще й ус? сходи соплями запаскудила. Г?рше за п?дл?тк?в, чесне слово. Отже гидоту ми звели ? бабусин?й плем?нниц? велик? оченята показали - яка ще вам Ганна Матв??вна?
А гидота поки дв?р засвою?. Т? бомж?, що вже зовс?м н?чого не тямили, до не? у перший же день потрапили, там ? загинули. А тих, як? ще трохи у власному розум? були, вона призвича?лася на пляшки ловити: виставить посеред себе ц?лий штабель ящик?в, а у них пляшки на сонц? так ? сяють! Бомж? прямо ц?лими шеренгами йдуть. А як д?йдуть, так нав?ть м?ж собою побитися не встигають. Шукай в?тру в пол?. Тиша, й п'ян? н?де не валяються. Краса! Мешканц? тутешн? не нарадуються: просто у гидоту см?ття вивалюють, вс?лякою тухлятиною п?дгодовують, за прибирання платити не треба. А гидота на бомжах та на тухлятин? пику зовс?м вже неможливу на?ла: на п?в двору розповзлась, с?мнадцяте покол?ння у н?й вистига?, а глибина сопель подекуди вже сяга? трьох метр?в. Але ж починають за гидотою пом?чати, що вона вже до ?нших бабусь вдалася - до корисних, як? на лавочках сидять ? пильнують уважно, щоб усе в св?т? робилось як сл?д. Ось одна бабуся п?шла за молоком, ?нша за крупою - а б?ля гидоти р?дн? через три дн? чоб?тки з хутром знаходять та в'язаного капелюшка. Ну, ясна р?ч, дзвонять вони в м?л?ц?ю. М?л?ц?я при?жджа?, з жигулят сво?х вистрибу?, оченятка поросяч? вирячу? та розводить дубинками на ус? боки: та що ж ви отут таке розплодили? Це ж, каже, потр?бно викликати санеп?демстанц?ю. Та задками, задками - назад до себе в хату, на базар, пильнувати м?ж кропу статут караульно? служби. А санеп?демстанц?я що? Та взагал? ледь ноги унесла - в не? гидота с?мдесят к?ло найнов?шого дусту зжерла й чимось ?дучим головному отруйнику в пику харкнула. Вже якось з нього протигаз з?скоблили. Тобто дали гидот? спок?й. Де зовс?м не пройти - дощечок накидали, цегли, тухлятину почали просто з в?кон у гидоту вивалювати, а бабусь сво?х на ключа позакривали, щоб не дуже надвор? валандались.
А одного разу бачимо ми сон. Наче п?двелися ми серед ноч? водички з-п?д крану попити, у в?конце дивимось - лишенько! - а там щастя над?йшло, ну справжн?с?ньк?й гол?вуд: висить просто посеред двору гел?коптер, а зв?дт?ля м?сцевий терм?натор чоботи кован? зв?сив та гидоту з вогнемету полива?. А сам цигарку смалить, либонь не вперше йому. А навкруги оточення, ? головний полковник у камуфляж? та чорних окулярах рукави по л?кт? закатав. Ще б пику ваксою намазав. См?х, та й год?. Гидота спочатку сидить смирно, але пот?м терм?натор, напевно, пару поганок усе ж таки п?дпалю?. Витаску? тод? гидота з себе щупальце, яке товст?ше, обережно бере гел?коптер за хвоста ? злегенька постуку? о сус?дню станц?ю метро. Терм?натор з переляку в?дразу ж хлюпа? в саму середину гидоти з двадцяти метр?в, а коли гранати займаються в?д керосину, весь цей гол?вуд ураз зрива?ться в пов?тря та з палаючими сраками летить у б?к сус?днього дурдому. У нас теж скельця вил?тають, та дарма - не зимно, тому що станц?я метро горить досить добре ? да? нам пом?тне тепло. Ми нав?ть трохи почина?мо хвилюватися - як би холодильник в нас не розморозився, бо тод? з нього така погань полл?ться, що н?яка гидота з себе не вичавить. Сходимо ми униз, а там димища, гидота пхика?, бульки пуска?. Навкруги лежать кулемети, гранатомети та зовс?м якась нев?дома погань. Ну що ж, в такому справному господарств?, як у нас, любий др?б'язок до потреби. Збира?мо ми, що унести можливо, ? поверта?мось додому. А водички-то й так ? не попили! Заходимо до кухн? - а там т?тка сидить. Зв?дк?ля узялася, нав?що? Н?чого не зрозум?ло. Цицки у р?зн? боки сторчать, зуб?в штук п'ятьдесят, зараз як на тебе стрибне - заябе на смерть, а пот?м пожерти ?й накладай, бачили ми таких, даруйте. Насниться ж ?нод? таке паскудство. Ми, поки т?тц? так? дурн? думки на розум не припали, умить су?мо ?й у кожну руку по гранатомету. Т?тка, як вказу? ?? ж?ноча природа, в?дразу смика? гранатомети за ус? ?х виступаюч? частини, ? ось вже ми спостер?га?мо, як усл?д бувшому нашому сус?дов?, що ул?та? у в?кно з? знятими штанцями, розмоту?ться рулон рожевого туалетного паперу. Ось як воно бува?. Холодильник наш йому, бач, надто деренчав! Т?тка в?д тако? неспод?ванки негайно розкрива? рота й напуска? калюжу. Неначе вперше у житт? бачить чолов'ягу з голою дупою, еге. Але тут ми пом?ча?мо, що т?тка почина? якось непри?мно мацати другий гранатомет, п?сля чого щось в?дбува?ться з фотограф?чною нашою пам'яттю. Тобто бачимо ми, як т?тка й якийсь дурнуватий шварценегер волочуть нас по порошному двору, сонце ся?, у нас черепушка згори нап?взнесена, а в т?тки у руках знов гранатомет та пол?етиленовий пакет з якоюсь с?ро-червоною кашею - в?рог?дно, нашим мозком. А як ми вс? тут опинилися - не пам'ята?мо, хоч р?ж. Якась непри?мн?сть була, напевно. Знов, мабуть, т?тка чогось нако?ла.
Ось приносять нас у районну л?карню. Т?тка, в?дразу на вход?, шмаля? дв? гранати в рег?стратуру, щоб тутешня курва амбулаторну картку не спитала. А шален?ючий шварценегер нас тягне на соб? з прискоком, щаслив? бульбашки пуска?, усе йому тепер варенички. Оп?сля цього опиня?мося ми у нев?домому каб?нет?, де л?кар в окулярчиках щось знай соб? бубонить про флюорограф?ю, микрореакц?ю, перший каб?нет: Ох ти курва! - диву?ться т?тка ? всаджу? гранату точн?с?нько всередину кишково-?нфекц?йного в?дд?лення, призвича?лась уже. Ус? судна вщент, дрисня фонтаном, проте л?кар сто?ть увесь у крапочку та на вс?лякий посадовий злочин зг?дний. Запуска? в?н свою центрифугу та проц?джу? кр?зь ?? усю погань з пакета: що б?льш с?ре - до одно? кювети, що б?льш сопливе - до друго?. В?рно-нев?рно - лисого д?дька там в ц??? центрифуз? розбереш, та ж вертиться, мов божев?льна, т?льки скельця деренькочуть. Пот?м вивалю? л?кар усю цю с?ру кашу з кювети нам у залишки черепушки й нав?ть ложкою вискр?ба?, так стара?ться. Нарешт? насува? нам зверху зголоможену верхню частину ? током як ябне! В нас т?льки зуби - клац! - ? язик син?й вже по п?длоз? стриба?. А л?кар знову - десять тищ вольт ?блись! Ось тут-то в нас у довбешц? щось чвака?. ? повста?мо ми в увесь св?й середн?й зр?ст. Пов?льно-пов?льно. Оченятками сво?ми вирячкуватими на вс? боки поверта?мо ? в думц? кульочок ш?стнадцятеричних ?нтеграл?в вилущу?мо, щоб час скоротати до встановлення р?вно через три хвилини нашого безмежного володарства над Всесв?том, який ми бачимо до тих самих кра?в, на як? в?н сам п?д себе заверта?ться. - Еге, - кажемо ми, бо язик на п?длоз? у бруд? валя?ться, в?дскакався, - еге, та ?диним шмиганням носу усю Сх?дну ?вропу в гармоньку зморщу?мо. Але л?кар-то, сволота, пригнувся ? знов нас як ябне!.. ? ось ми сидимо у скляний трун?, тхнемо гор?лою пластмасою, ? ск?льки буде с?м'ю в?с?м пригада?мо, напевно, але т?льки якщо дуже добряче замислимось. А поки ми м?рку?мо, л?кар вже язик з п?длоги п?д?брав, об штанц? обтер та пришива? на м?сто циганською голкою. Язик смердить дриснею, карболкою, в л?каря руки несмачн?, солон? - спот?в, либонь, дуже, поки ми ?вропу морщили. ? плачемо ми, ? розмазу?мо по обгор?л?й пиц? брудн? сльози, тому що всесв?т зщулився в таку м?зерн?сть, яка сама п?д себе п?ти т?льки може. ? шкода нам, а чого, спита?мо, шкода? Ми вже ? не пам'ята?мо.
? тод? прокида?мось ми вже назовс?м, п'?мо з крану теплу воду ? дивимось у в?конце. Скоро зима. В?д гидоти йде пар. ?нод? з не? вилуплю?ться око ? пов?льно кудись ул?та?, хитаючись у пов?тр?. Й сопл?, сопл?, невичерпн? сопл? блищать в св?т? м?сяця. Гарно. Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
4.04.2006
|
|||
dimkin 
Наверх