|
|
|
БлядинаПеревод на украинский: Евгений Павлович Клавд╕я ╤ван╕вна була страшенною блядиною. Було, бухгалтер Василь Андр╕йович п╕д╕йде до не╖ п╕сля роботи, вщипне: 'А чи не в╕ддатися нам, люб'язна Клавд╕╓ ╤ван╕вно, статевому коханню?' Клавд╕я ╤ван╕вна з такого щастя негайно на ст╕л пада╓ та вся пала╓. А Василь Андр╕йович в штанцях пошарудить, з╕тхне, окулярчики поправить. 'Пожартував, я Клавд╕╓ ╤ван╕вно, ви вже не ображайтесь. В мене ж д╕тки, с╕м'я, д╕лянка. Приходьте краще в гост╕, я вас ╕крою з баклажан╕в пригощу, сам закручував.' 'Дурень ви, Василю Андр╕йовичу, - в╕дпов╕да╓ Клавд╕я ╤ван╕вна, вся зашар╕лася, незручно ╖й. - Й жарти в вас дурн╕. В мене в само╖ ц╕╓╖ ╕кри сорок дв╕ банки. Чи не здивували.'
Ще Клавд╕я ╤ван╕вна часто водила до себе додому чолов╕к╕в. ╥й однаково було - аби хто, хоч п'яничка з-п╕д паркану, н╕яко╖ в не╖ не було гордост╕. Приведе отакого, чаю йому налл╓. А в╕н сид╕ть на ослон╕, с╕па╓ться: 'Може по чарочц╕, для розгону?' Ось налл╓ вона йому гор╕лочки в кришталеву чарочку та й ог╕рочка пор╕же. 'А ви чому ж п'╓те?' - запиту╓ чолов╕к. 'Ох, я й так наче п'яна', - в╕дпов╕да╓ йому Клавд╕я ╤ван╕вна низьким голосом й груди в не╖ здимаються. Чолов╕к просто гор╕лкою вдавиться та, поки Клавд╕я ╤ван╕вна л╕жко розстила╓, зал╕зе в╕н в холодильник й все, що у пляшц╕ залишилось вижере не закусюючи. Повернеться Клавд╕я ╤ван╕вна в прозорому рожевому пеньюар╕, а чолов╕к вже бульби пуска╓. Дотягне вона його до л╕жка, в╕н ╖й вс╕ груди слиною вимаже й захропе. Таких чолов╕к╕в Клавд╕я ╤ван╕вна рано вранц╕ негайно ж виганяла, нав╕ть млинчик╕в ╖м не напече.
Одного разу Клавд╕я ╤ван╕вна п╕шла давати об'яву в газету. Так, мовляв ╕ так, хочу чолов╕ка. Ось до чого довела блядська ╖╖ натура. А в газет╕ ситить також ж╕нка, але трохи молодша. 'Н╕, - каже, - в нас культурна газета, ми тако╖ об'яви дати не можемо'. 'А яку можете?' - ц╕кавиться в не╖ Клавд╕я ╤ван╕вна. 'Ну, яке... - замислю╓ться та, - Ж╕нка шука╓ високооплачувану роботу... Ж╕нц╕ потр╕бен спонсор...' 'Що ж це таке, - диву╓ться Клавд╕я ╤ван╕вна, - за оце саме ще й грош╕ брати? Та н╕, я ж просто так, задарма'. 'Що? - диву╓ться ж╕нка з газети, - задарма? Невже так припекло?' Й дивиться на Клавд╕ю ╤ван╕вну з в╕дразою: от, дума╓, яка блядина! ╥╥ саму головний редактор кожну п'ятницю ╖бе на ковролан╕, а вона н╕чого, зц╕пить зуби й потерпа╓, бо ж д╕тей треба годувати. Роботу зараз де хорошу знайдеш? Та й редактор, загалом, непоганий, не якись-там збоченець. 'Н╕, - каже, - ви, ж╕ночко, краще йд╕ть соб╕, поки здоров╕, не в╕зьму я в╕д вас н╕яко╖ об'яви'. От ╕ п╕шла Клавд╕я ╤ван╕вна з газети н╕ з чим.
А по дороз╕ додому напав на не╖ сексуальний ман╕як. Вистрибу╓ в╕н з кущ╕в, плаща розхристу╓: 'Га!' - кричить. 'Ох! - вигуку╓ Клавд╕я ╤ван╕вна. - Очам сво╖м не в╕рю!' 'Це Хуй! - каже ман╕як. - ╤ зараз я цим Ху╓м вас вс╕ляко ╜валтуватиму.' 'Ох, вс╕ляко!' - вже геть умл╕ва╓ Клавд╕я ╤ван╕вна й пада╓ непритомна. Приходить вона до тями, аж ман╕як поруч сто╖ть: 'Ви чого тут зомл╕ва╓те, - запиту╓ в╕н ╖╖ суворо. - Я непритомне т╕ло не можу вс╕ляко ╜валтувати'. 'А яке т╕ло ви можете ╜валтувати, м╕й зайчику?' - пита╓ Клавд╕я ╤ван╕вна й стяга рейтузи. Ман╕як в╕д цих рейтуз╕в зовс╕м закиснув. 'Н╕, - каже, - ви краще йд╕ть соб╕, ж╕нко, т╕льки не каж╕ть про мене н╕кому, бо п╕дстережу та вб'ю по зв╕рячому.
Привела вона його до себе додому, пригостила ча╓м з яблучним пирогом, чарочку налила та й все дивиться з над╕╓ю: може ╜валтуватиме? А в╕н пригр╕вся й на життя сво╓ ман╕яцьке б╕дка╓ться: як одна ж╕нка його дихлофосом забризкала, як п╕дл╕тки на дерево загнали... Зглянулась над ним Клавд╕я ╤ван╕вна, дала йому кальсони батька свого померлого й постелила йому в зал╕. Всю н╕ч прислухалась: чи не п╕дкрада╓ться? А в╕н посопу╓, спить наче вбитий, бач й правда, що несолодке в ман╕як╕в життя, намучився.
Вранц╕ ман╕як було знов до себе в гай з╕брався, але раптом закашлявся, температура в нього п╕дскочила, бач д╕йсно застудився. Клавд╕я ╤ван╕вна напо╖ла його ча╓м з малиною, дала асп╕рину й суворо наказала лежати п╕д ковдрою. Замочила його плащик у тазику й на роботу п╕шла, нехай буде що буде. Пограбу╓, - тод╕ така вже ╖╖ доля. Поверта╓ться ввечер╕, хвилю╓ться - а якщо д╕йсно пограбував? Н╕, сто╖ть ман╕як на кухн╕ в кальсонах та я╓чню соб╕ смажить. 'Вибачте, - каже, - я тут дв╕йко я╓чок у вас позичив, ╖сти сильно хочеться'. 'Ой, та що ж ви! - сплеску╓ руками Клавд╕я ╤ван╕вна. - Там же ж супчик у холодильнику треба роз╕гр╕ти! Й м'ясо по-французьки я зараз у диво-п╕ч поставлю. Я╓чня - що ж це за ╖жа!'
Так й прижився в не╖ ман╕як. Виявився в╕н чолов╕ком непоганим, позитивним. Полички на кухн╕ зробив, см╕ття виносить, на базар за картоплею ходить. Одна лише б╕да - н╕яким чином в╕н себе як чолов╕к б╕льше не виявля╓. Клавд╕я ╤ван╕вна вже й так, ╕ сяк: з ванно╖ н╕бито випадково промайне, поворозочка в не╖ з плеча впаде, котлеток йому наклада╓ й стегном зачепить. А той лише зажуриться, ╕ все. Одного разу Клавд╕я ╤ван╕вна п╕дглед╕ла, як в╕н одяг старенький св╕й плащик на голе т╕ло, став перед дзеркалом, розхристав й пошепки 'Га!' каже. Подивився на себе уважно, з╕тхнув, одяг кальсони й п╕шов викидати см╕ття.
А одного разу ман╕як ╕ каже: 'Ви вже вибачайте мен╕, Клавд╕╓ ╤ван╕вно, але в╕дчуваю я поклик сво╓╖ ман╕яцько╖ натури. Повинен я негайно п╕ти в гай та когось вс╕ляко з╜валтувати'. 'Ну, мене з╜валтуйте' - пропону╓ Клавд╕я ╤ван╕вна. 'Що ви, що ви! - каже ман╕як. - Я вам так винен, ви ст╕льки для мене зробили. Що ж я, зовс╕м зв╕р, чи що?' Скинув в╕н кальсони, витяг з шихвонеру плащик та й п╕шов геть. Клавд╕я ╤ван╕вна увесь веч╕р проплакала, а пот╕м заснула. 'Все одно повернеться, - дума╓. - Зголодн╕╓ та повернеться'.
Проте ман╕як так ╕ не повернувся. Бабус╕ на лавочц╕ розпов╕дали, що, буц╕мто в гаю знайшли шибеника - голого чолов╕ка у плащ╕. Але ц╕ бабц╕ ще й не такого набрешуть. ╥м би ото лише язиком патякати.
Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
3.12.2006
|
|||
dimkin 
Наверх