|
|
|
БлядинаПеревод на украинский: Евгений Павлович Клавд?я ?ван?вна була страшенною блядиною. Було, бухгалтер Василь Андр?йович п?д?йде до не? п?сля роботи, вщипне: 'А чи не в?ддатися нам, люб'язна Клавд?? ?ван?вно, статевому коханню?' Клавд?я ?ван?вна з такого щастя негайно на ст?л пада? та вся пала?. А Василь Андр?йович в штанцях пошарудить, з?тхне, окулярчики поправить. 'Пожартував, я Клавд?? ?ван?вно, ви вже не ображайтесь. В мене ж д?тки, с?м'я, д?лянка. Приходьте краще в гост?, я вас ?крою з баклажан?в пригощу, сам закручував.' 'Дурень ви, Василю Андр?йовичу, - в?дпов?да? Клавд?я ?ван?вна, вся зашар?лася, незручно ?й. - Й жарти в вас дурн?. В мене в само? ц??? ?кри сорок дв? банки. Чи не здивували.'
Ще Клавд?я ?ван?вна часто водила до себе додому чолов?к?в. ?й однаково було - аби хто, хоч п'яничка з-п?д паркану, н?яко? в не? не було гордост?. Приведе отакого, чаю йому налл?. А в?н сид?ть на ослон?, с?па?ться: 'Може по чарочц?, для розгону?' Ось налл? вона йому гор?лочки в кришталеву чарочку та й ог?рочка пор?же. 'А ви чому ж п'?те?' - запиту? чолов?к. 'Ох, я й так наче п'яна', - в?дпов?да? йому Клавд?я ?ван?вна низьким голосом й груди в не? здимаються. Чолов?к просто гор?лкою вдавиться та, поки Клавд?я ?ван?вна л?жко розстила?, зал?зе в?н в холодильник й все, що у пляшц? залишилось вижере не закусюючи. Повернеться Клавд?я ?ван?вна в прозорому рожевому пеньюар?, а чолов?к вже бульби пуска?. Дотягне вона його до л?жка, в?н ?й вс? груди слиною вимаже й захропе. Таких чолов?к?в Клавд?я ?ван?вна рано вранц? негайно ж виганяла, нав?ть млинчик?в ?м не напече.
Одного разу Клавд?я ?ван?вна п?шла давати об'яву в газету. Так, мовляв ? так, хочу чолов?ка. Ось до чого довела блядська ?? натура. А в газет? ситить також ж?нка, але трохи молодша. 'Н?, - каже, - в нас культурна газета, ми тако? об'яви дати не можемо'. 'А яку можете?' - ц?кавиться в не? Клавд?я ?ван?вна. 'Ну, яке... - замислю?ться та, - Ж?нка шука? високооплачувану роботу... Ж?нц? потр?бен спонсор...' 'Що ж це таке, - диву?ться Клавд?я ?ван?вна, - за оце саме ще й грош? брати? Та н?, я ж просто так, задарма'. 'Що? - диву?ться ж?нка з газети, - задарма? Невже так припекло?' Й дивиться на Клавд?ю ?ван?вну з в?дразою: от, дума?, яка блядина! ?? саму головний редактор кожну п'ятницю ?бе на ковролан?, а вона н?чого, зц?пить зуби й потерпа?, бо ж д?тей треба годувати. Роботу зараз де хорошу знайдеш? Та й редактор, загалом, непоганий, не якись-там збоченець. 'Н?, - каже, - ви, ж?ночко, краще йд?ть соб?, поки здоров?, не в?зьму я в?д вас н?яко? об'яви'. От ? п?шла Клавд?я ?ван?вна з газети н? з чим.
А по дороз? додому напав на не? сексуальний ман?як. Вистрибу? в?н з кущ?в, плаща розхристу?: 'Га!' - кричить. 'Ох! - вигуку? Клавд?я ?ван?вна. - Очам сво?м не в?рю!' 'Це Хуй! - каже ман?як. - ? зараз я цим Ху?м вас вс?ляко ?валтуватиму.' 'Ох, вс?ляко!' - вже геть умл?ва? Клавд?я ?ван?вна й пада? непритомна. Приходить вона до тями, аж ман?як поруч сто?ть: 'Ви чого тут зомл?ва?те, - запиту? в?н ?? суворо. - Я непритомне т?ло не можу вс?ляко ?валтувати'. 'А яке т?ло ви можете ?валтувати, м?й зайчику?' - пита? Клавд?я ?ван?вна й стяга рейтузи. Ман?як в?д цих рейтуз?в зовс?м закиснув. 'Н?, - каже, - ви краще йд?ть соб?, ж?нко, т?льки не каж?ть про мене н?кому, бо п?дстережу та вб'ю по зв?рячому.
Привела вона його до себе додому, пригостила ча?м з яблучним пирогом, чарочку налила та й все дивиться з над??ю: може ?валтуватиме? А в?н пригр?вся й на життя сво? ман?яцьке б?дка?ться: як одна ж?нка його дихлофосом забризкала, як п?дл?тки на дерево загнали... Зглянулась над ним Клавд?я ?ван?вна, дала йому кальсони батька свого померлого й постелила йому в зал?. Всю н?ч прислухалась: чи не п?дкрада?ться? А в?н посопу?, спить наче вбитий, бач й правда, що несолодке в ман?як?в життя, намучився.
Вранц? ман?як було знов до себе в гай з?брався, але раптом закашлявся, температура в нього п?дскочила, бач д?йсно застудився. Клавд?я ?ван?вна напо?ла його ча?м з малиною, дала асп?рину й суворо наказала лежати п?д ковдрою. Замочила його плащик у тазику й на роботу п?шла, нехай буде що буде. Пограбу?, - тод? така вже ?? доля. Поверта?ться ввечер?, хвилю?ться - а якщо д?йсно пограбував? Н?, сто?ть ман?як на кухн? в кальсонах та я?чню соб? смажить. 'Вибачте, - каже, - я тут дв?йко я?чок у вас позичив, ?сти сильно хочеться'. 'Ой, та що ж ви! - сплеску? руками Клавд?я ?ван?вна. - Там же ж супчик у холодильнику треба роз?гр?ти! Й м'ясо по-французьки я зараз у диво-п?ч поставлю. Я?чня - що ж це за ?жа!'
Так й прижився в не? ман?як. Виявився в?н чолов?ком непоганим, позитивним. Полички на кухн? зробив, см?ття виносить, на базар за картоплею ходить. Одна лише б?да - н?яким чином в?н себе як чолов?к б?льше не виявля?. Клавд?я ?ван?вна вже й так, ? сяк: з ванно? н?бито випадково промайне, поворозочка в не? з плеча впаде, котлеток йому наклада? й стегном зачепить. А той лише зажуриться, ? все. Одного разу Клавд?я ?ван?вна п?дглед?ла, як в?н одяг старенький св?й плащик на голе т?ло, став перед дзеркалом, розхристав й пошепки 'Га!' каже. Подивився на себе уважно, з?тхнув, одяг кальсони й п?шов викидати см?ття.
А одного разу ман?як ? каже: 'Ви вже вибачайте мен?, Клавд?? ?ван?вно, але в?дчуваю я поклик сво?? ман?яцько? натури. Повинен я негайно п?ти в гай та когось вс?ляко з?валтувати'. 'Ну, мене з?валтуйте' - пропону? Клавд?я ?ван?вна. 'Що ви, що ви! - каже ман?як. - Я вам так винен, ви ст?льки для мене зробили. Що ж я, зовс?м зв?р, чи що?' Скинув в?н кальсони, витяг з шихвонеру плащик та й п?шов геть. Клавд?я ?ван?вна увесь веч?р проплакала, а пот?м заснула. 'Все одно повернеться, - дума?. - Зголодн?? та повернеться'.
Проте ман?як так ? не повернувся. Бабус? на лавочц? розпов?дали, що, буц?мто в гаю знайшли шибеника - голого чолов?ка у плащ?. Але ц? бабц? ще й не такого набрешуть. ?м би ото лише язиком патякати.
Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
3.12.2006
|
|||
dimkin 
Наверх